Аврамове дерево (вітекс священний)
Vitex agnus castus L.

Родина вербенові - Verbenaceae.
Народні назви:

прутняк, перець дикий.
Опис.

Невеликий чагарник із чотиригранними бурими гілками. Однолітні стебла. Листки пальчасті, складаються з п'яти-семи гострих листочків. Квітки численні, блідо-лілові, із чотирма тичинками. Квітки зібрані у великі густі суцвіття. Плоди - чорні кулясті ароматичні кістянки. Висота до 2 м.
Час цвітіння. 

Абронія належить до родини ніктагінові. Однорічна рослина, її назва від 'abros' - витончений, веселий, радісний. По враженню, що представляє собою рослиною.

Ця рослина нараховує 35 види, розповсюджених у субтропічних областях Північної Америки. Однолітні і багаторічні кореневі трав'янисті або напівчагарникові рослини до 35 см висотою, з вильчато-розгалуженими, прилягаючими до землі пагонами, з дрібними ароматними квітками, зібраними в парасолеподібні суцвіття.
Види абронії

АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ

Armeniaca vulgaris Lam.

Сімейство розові - Rosaceae.

Підродина мигдальні, або сливові - Prunoideae.
Опис.

Невелике дерево із сірувато-бурою корою, що розтріскується, і яйцеподібними сильно загостреними дрібними листами. Квітки білі або рожеві, з багатьма тичинками і однією маточкою. Плоди - жовтогарячі, з рум'янцем, ароматичні соковиті кістянки з овально-ланцетною кісточкою, що відділяється від м'якоті. Насіння плоске, ясно-коричневе, солодке або гірке. Висота 3-8 м.
Час цвітіння.

Цвіте у квітні (до розпускання листків). Плодоносить у липні-серпні.
Поширення.

У дикому виді зустрічається в Середній Азії (у горах Тянь-Шаню). Культивується в Середній Азії, на Кавказі, на півдні європейської частини країни. Батьківщина абрикоса - Китай, де його культура була відома за 2-3 тисячі років до нашої ери.
Місце перебування.

помея (Ipomoea L.) – в’юнкі рослини, що належать до сімейства березкові (Convolvulaceae). Поширені в Латинській і Південній Америці. Рід нараховує до 500 видів. Однорічні і багаторічні кучеряві рослини, іноді з потовщеними та бульбоподібними коренями. Один з видів іпомеї відомий як овочева рослина - іпомея батата (/. batatas Lam.). У декоративному садівництві здавна культивується як однорічна кучерява рослина іпомея пурпурна [I. purpurea (L.) Roth, Pharbitis purpurea (L.) Viegt].

Пагони до З м довжиною, слабо гілкуються біля основи. Листя серцеподібне, загострене на кінці, знизу опушені. Квітки воронкоподібні, по 2-3 на коротких квітконосах у пазусі листку. В основного виду квітки пурпурні, у багаточисленних сортів — рожеві, червоні, темно-бузкові, сині, фіолетові, двоколірні і білі. Квітки на день закриваються.
Умови вирощування іпомеї

Рослина теплолюбива, не виносить навіть легкого заморозку. Віддає перевагу садовим грунтам, що містять вапно. Насіння висівають у паперові або земляні горщики на початку квітня. Підгодівля калійними і фосфорними добривами поліпшує якість рослин. У ґрунт висаджують із грудкою землі, коли мине погроза заморозку. Використовують для декорації балконів, стін, альтанок, вікон.

ІНЖИР ЗВИЧАЙНИЙ
Ficus carica L.

Родина тутові — Moraceae.
Народні назви:

винна ягода, смоківниця звичайна, фігове дерево, фіга або смоква.
Опис.

Однодомне дерево із сірою корою і широкою розкидистою кроною. Листки чергові, темно-зелені, знизу світлі, опушені, зі своєрідним запахом. Всі частини рослини містять їдкий молочний сік. Дрібні квітки сидять на внутрішній стороні грушоподібного квітколожа, який перетворюється після запліднення в супліддя. Супліддя їстівні, кремово-жовті, темно-фіолетові або червонуваті, відомі за назвою винної ягоди (інжиру). Висота 7 - 10 м.
Час цвітіння.

Квітень - травень.
Поширення.

Зустрічається як здичавіла рослина на півдні Криму, у Закавказзі і південних гірських районах Середньої Азії. Культивується в Криму, на Кавказі і у Середній Азії. Батьківщиною інжиру вважають Сирію, Малу Азію і все узбережжя Середземного моря. Культура інжиру була відома ще в далекій давнині в Греції та Італії.
Місцеперебування.

Культивується часто в садах.
Частина, що використовується.

Іксора (Ixora) належить до сімейства маренові, її батьківщина - Індія.

Дорослі екземпляри іксори представляють собою гарні кущі висотою до 1,5 метри з блискучими, м’ясистим листям. Влітку на кінчиках пагонів з'являються яскраво-червоні квіти, котрі зібрані в парасолевидне суцвіття. У виведених гібридів квіти жовтогарячі (зі світлим та темним відтінком) та лососево-червоні. Великі суцвіття з'являються наприкінці весни, цвіте рослина до осені.
Розміщення

Рослина чудова почуває себе в зимовому саду і може стати його родзинкою. Іксора віддає перевагу світлій чи трохи затіненій ділянці, з теплим та вологим повітрям. Протягом усього року температура ґрунту повинна бути в межах 20-22 °С.

Їжача голова пряма (Sparganium erectum ). Розповсюджена майже по всій Європі. Рослина висотою 50-150 см з повзучим кореневищем і прямостоячим гіллястим стеблом. Листя довге, вузьке, трикутне, охоплює стебло, схоже на листя ірисів. Квіти в кулястих голівках, кожна гілка стебла несе від 6 до 12 тичиноподібних суцвіть завбільшки з горошину, а під ними невелике число великих плідникових.

Цвіте їжача голова у червні-серпні. Плоди - кістянки з губчатою м'якоттю, зібрані в голівки, що виглядають як колючі зелені кульки. Рослина декоративна-садова, особливо під час плодоносіння.

Висаджується по берегах стоячих або слабко проточних водойм і на мілководді.

Іберіс

Іберіс – рід однорічних та багаторічних напівчагарників, що належать до сімейства капустяні — Cruciferae (Brassicaceae). Всього в роді нараховується близько 40 видів, розповсюджених головним чином в області Середземномор'я. Деякі види зустрічаються і в Центральній Європі. Латинська назва цієї рослини, що здавна розводиться в садах, походить від Іберійських гір, звідки вона родом. Це однорічна або багаторічна трав'яниста рослина, напівчагарник висотою до 30 см. Вона часто утворює невеликі густі подушкоподібні зарослі. Багаторічники звичайно ставляться до вічнозелених рослин. В альпінаріях добре ростуть наступні види: